19 – 20 серпня  2015 року  в Женеві в Комітеті ООН з прав людей з інвалідністю відбувся звіт держави про виконання Конвенції ООН про права людей з інвалідністю.

За офіційною інформацією Комітету, Василь Шевченко, перший заступник Міністра соціальної політики України, представляючи доповідь, повідомив, що Україна прийняла в 2012 році Національний план дій щодо реалізації Конвенції про права інвалідів, ряд важливих правових актів для поліпшення політики з питань інвалідності і забезпечення прав осіб з інвалідністю на незалежність, соціальну інтеграцію та повну участь у житті суспільства без дискримінації.

Василь Шевченко, перший заступник Міністра соціальної політики України, в Женеві в Комітеті ООН з прав людей з інвалідністю під час звіту держави про виконання Конвенції ООН про права людей з інвалідністю підтвердив рішучість продовжувати проводити послідовну політику щодо забезпечення рівних прав та  можливостей для осіб людей з інвалідністю, що Україна докладатиме всіх зусиль для виконання рекомендацій Комітету, з тим щоб привести національне законодавство та практику в відповідність з міжнародними стандартами в політиці інвалідності.

Валерій Сушкевич, Уповноважений Президента України з прав людей з інвалідністю, заявив, що війна на території України позбавила більш 300000 людей з інвалідністю майже всіх прав, передбачених Конвенцією. Він підкреслив, що, незважаючи на позитивні зміни, які були здійснені в національному законодавстві з метою забезпечення прав осіб з інвалідністю, вони не були реалізовані державними органами. Пан Сушкевич висловив занепокоєння тим, що в Національній доповіді уряду немає адекватного аналізу проблем людей з інвалідністю, держава не вирішує проблеми системно.

У питаннях членів Комітету до урядової делегації відчутна була зацікавленість у більш глибокому вивчені тієї чи іншої ситуації.

Члени Комітету ООН привітали прийняття Національного плану дій по реалізації Конвенції про права людей з інвалідністю, відмітили позитивні кроки в його реалізації. Поряд з тим, висловили занепокоєння щодо системних прогалини та недосконалості законодавства, звернули увагу на термінологію і використання застарілого терміну «інвалід».

Стурбованість членів комітету викликала ситуацією з дітьми з інвалідністю, в тому числі з тими, хто знаходиться в зоні конфлікту. Занепокоєння викликала ситуація з порушенням прав осіб з інвалідністю, які знаходяться в державних закладах опіки, а також питання осіб з інтелектуальними та психічними порушеннями та їх включення в життя громади. Питання надання якісних послуг в сфері охорони здоров’я, в тому числі питання репродуктивного здоров’я викликали стурбованість членів комітету. Питанням дискримінації жінок з інвалідністю, недоступність послуг для них в різних сферах було приділено значну кількість питань. Експерти цікавились ситуацією в сфері доступності, соціального захисту, освіти, працевлаштування, доступ до правосуддя, питаннями надання допомоги особам з інвалідністю в надзвичайних ситуаціях тощо.

Нині, до Уряду надійшли Рекомендації Комітету ООН з прав людей з інвалідністю. З ними можна ознайомитись на сайті Комітету англійською мовою, або на сайті НАІУ російською і українською мовами після 14 вересня.

Виникає питання – що далі? Відзвітувалась держава, відзвітувались громадські організації, отримали  рекомендації, а далі…?

Звичайно, коли Національна Асамблея інвалідів України в 2010 році починала готувати Альтернативний звіт до Комітету ООН з прав людей з інвалідністю, ми розуміли, що це тільки початок  шляху. Навчити організації, здійснити моніторинг виконання статей, звести  всю інформацію, подати і представити звіт  і зробити це професійно – це тільки частина етапу.

Сьогодні, мені хочеться подякувати тим організаціям, які розпочинали цей процес :

ВГО інвалідів користувачів психіатричної допомоги «ЮЗЕР», ВГОІ «Група активної реабілітації», Волинський осередок ВГМО інвалідів з вадами зору «Генерація успішної дії», Вінницька обласна ГО «Асоціація захисту та допомоги інвалідам» «Відкриті серця», ВФ «Крок за кроком», Ж ОГОІ «Жінка. Молодь. Сім’я.», Запорізький обласний конгрес інвалідів, ЛОМГО «Асоціація молодих інвалідів Східного Донбасу – Схід», Харківська громадська організація незрячих юристів, Херсонська МГОІ «Ініціатива на захист громадських прав інвалідів», Міська молодіжна ГОМ’АРТ («Молодіжна Альтернатива»), Чернівецька обласна ГО інвалідів – віз очників «Лідер», МО «Дитячий культурно-просвітницький центр».

ВГО «Коаліція захисту прав інвалідів та осіб з інтелектуальною недостатністю», яка подавала в Комітет свій самостійний звіт, але на останньому етапі ми об’єднали зусилля для досягнення кращих результатів.

Далі?

Професійна підготовка громадських організацій у питаннях інвалідності та єдиний підхід  у вирішенні того чи іншого питання –  запорука  позитивних зрушень.

Знати та вміти – щоб діяти. Безперечно громадські організації мають одну мету – досягти того, щоб права людей з інвалідністю в нашій країні дотримувались. Важливим є те, щоб Рекомендації Комітету ООН з прав людей з інвалідністю були реалізовані. Тому, ми маємо чітко усвідомлювати на що будуть спрямовані наші дії і чи є у нас чітке усвідомлення вирішення проблеми.

Професійна підготовка посадових осіб  та фахівців в питаннях інвалідності – запорука позитивних змін. Чи завжди, ми громадські організації та  представники державних структур розуміємо один одного?  Мабуть «ні». І проблема не тільки  у громадських організаціях, хоча присутня і така ситуація.

Можливо і в питаннях відсутності необхідних знань у державних службовців. Вірно побудована стратегія у навчанні фахівців та посадових осіб з питань інвалідності дає сталі та ефективні результати.

Співпраця громадських організацій людей з інвалідністю та державних структур у вирішенні питань інвалідності та Рекомендації Комітету – запорука позитивних змін. Участь осіб з інвалідністю у процесах прийняття рішень, залучення державними структурами «експертів зі стажем» – гарний плацдарм для впливу на політику держави по виконанню рекомендацій.

Чітка стратегія виконання Рекомендації – запорука позитивних змін.

Спільна підготовка плану виконання Рекомендації, моніторинг його виконання зі сторони громадськості, конструктивний діалог можуть призвести до позитивних змін.

Вл. кор.